1. Досьє: Террі Брукс
2. «Для мене важливо, щоб читачі відчували близькість з героями»
3. «Студія жодного разу не проігнорувала мої слова»

5 січня 2016 року у екрани виходить телесеріал «Хроніки Шаннари», заснований на багатотомної епопеї Террі Брукса. Її перший том побачив світ у далекому 1977 році. Він став першим фентезійних романом, що потрапили в список бестселерів The New York Times, і своєю популярністю прискорив інтерес до жанру в цілому. З тих пір з-під пера Брукса вийшло більше трьох десятків романів, які були перекладені багатьма мовами і розійшлися загальним тиражем більше двадцяти мільйонів примірників. Напередодні прем'єри ми вирішили поговорити з Террі Бруксом.

Досьє: Террі Брукс

Ranger714 / Wikimedia Commons

Терренс (Террі) Дін Брукс народився 8 січня 1944 року. У віці двадцяти двох років майбутній письменник отримав ступінь бакалавра в області англійської літератури, а потім переключився на вивчення права. Закінчивши Юридичну школу Вашингтонського університету, Брукс кілька років працював адвокатом і паралельно писав свій перший роман, «Меч Шаннари». Книга побачила світ у 1977 році, стала бестселером і дозволила автору повністю присвятити себе літературі.

Крім багатотомної епопеї «Літопису Шаннари», перу Брукса належить цикл гумористичного фентезі «Хроніки Заземелье», що розповідає про пригоди юриста, який придбав чарівне королівство, і містична трилогія «Слово і порожнеча». Крім того, на рахунку Террі Брукса новеллізаціі фільму «Крюк» і першого епізоду «Зоряних воєн».

«Для мене важливо, щоб читачі відчували близькість з героями»

Ваш дебютний роман «Меч Шаннари» має чимало спільного з «Володарем кілець». Але в міру читання все менше і менше відчувається вплив Толкіна. Ви навмисно постаралися відійти від його традицій по ходу роману?

«Меч Шаннари» був моїм першим романом, і під час роботи над ним я ще не сформувався як письменник і перебував у творчому пошуку. Коли я почав писати «Меч», то перебував під сильним впливом Толкіна. Воно було навіть занадто велике, і, щоб його зменшити, вже на ранній стадії роботи над романом я вносив в чернетку корективи - які саме, ви ніколи не дізнаєтеся. Коли я добрався до середини рукописи, то відчув себе вільніше, а хід історії прийняв новий оборот. Для мене це був період творчого зростання, і я тричі переписував книгу. А коли вона дісталася до редактора Лестера дель Рея, то він змусив мене переписати її ще раз! По суті справи, працюючи над «Мечем», я вчився бути письменником, і це відбилося на сюжеті. Три своїх наступних роману я, за наполяганням Лестера, теж істотно переробляв. І саме так навчився левової частки того, що зараз вмію.

У наприкінці 2015 року російською знову стали виходити романи по «Зоряним війнам», і новеллізація першого епізоду, написана Террі Бруксом, виявилася в числі книг, які відкрили серію

У багатьох ваших романах центральними дійовими особами виступають персонажі, які жили зовсім буденним життям, поки не опинилися втягнуті в пригоди. Що приваблює вас в таких героях?

Я вважаю таких персонажів дуже цікавими. Тут складно переоцінити вплив Толкіна, який взяв, по суті справи, обивателя, помістив його в центр неймовірну історію і став спостерігати, що той стане робити. Кожен з нас стикається з проблемами, з якими не хочеться мати справу. Тому нам легко співпереживати таким персонажам, а для мене дуже важливо, щоб читачі відчували близькість з героями книги. Так, їх проблеми куди масштабніші, але, по суті, вони не так вже відрізняються від тих, з якими стикається будь-яка людина. Наприклад, необхідність приймати складні рішення, коли хорошого виходу з ситуації може зовсім не бути, встає не лише перед героями фентезі. Саме це я і прагну відобразити в своїх книгах.

Коли ми перший раз заглянули в світ Шаннари, в ньому правила бал магія, але з часом почала набирати силу наука. Чи побачимо ми в ваших книгах конфлікт чарівництва і технології?

Ідея була наступна. Я взяв світ, наш з вами, в якому наука була головною рушійною силою ... і знищив його. Наука і технології, як двосічний меч, можуть вірно служити своєму власникові або поранити його при неправильному використанні. І після загибелі цей світ позбувся науки, тому що знання були втрачені, люди забули, як їх застосовувати, та й книги були знищені. Але природа не терпить порожнечі, і місце, яке раніше відводилося науці, зайняла магія.

А що таке магія, як не такий же двосічний меч? Просто іншого виду - і їй можуть користуватися тільки одиниці, тоді як плоди науки доступні всім. Але світ не стоїть на місці, він розвивається, і з часом наука починає відроджуватися і грати все більшу роль. Вона набирає популярність, а магія починає викликати недовіру - так уже влаштований наш світ. Зараз між наукою і магією існує баланс. Але він буде порушений, і на чиєму боці опиниться перемога? .. На це питання я відповім у своїй новій трилогії.

А чому ви вирішили зробити місцем дії «Меча Шаннари» наш світ в далекому майбутньому?

Ви задали непросте питання. Не впевнений, що зможу на нього відповісти, - боюся, вже просто не пам'ятаю, як прийшов до цього рішення. Можу сказати, що я спочатку хотів, щоб світ Шаннари був не просто магічним світом, і тому з'явилися натяки, що це наша реальність в майбутньому.

Ви працюєте над «Літописами Шаннари» без малого сорок років. З якими труднощами доводиться стикатися письменнику, коли він так довго працює над циклом?

А ось це дуже легкий питання. Найскладніше - зберігати інтерес до того, що пишеш. Коли автор працює над тривалої серією, найчастіше вона перестає справжньому захоплювати його самого. І, читаючи п'ятнадцятий або двадцятий роман, ти розумієш, що письменник складав його через силу, просто щоб заробити гроші.

Я завжди прагнув стати письменником, навіть коли не уявляв, як це зробити. Вже тоді я був упевнений, що хочу присвятити цьому все своє життя. Але як цього домогтися? Як гарантувати, що читачі продовжать купувати ваші книги? Відповідь проста: якщо ви зберігаєте інтерес до своєї історії, то і у читачів він не пропаде.

Щоб залишатися захопленим, я дотримуюся двох правил. По-перше, не можна знову і знову розповідати однакові історії про одних і тих же персонажів. Після перших трьох книг мені набридли головні герої, тому я вирішив написати про інше поколінні. Так «Шаннари» перетворилася в сагу, що охоплює багато епох. Сюжетні лінії часто поділяють століття. Це дає мені можливість змінювати світ і дійових осіб - і не втрачати інтерес до роботи.

По-друге, час від часу я беру перерву в роботі над своїм головним циклом і переключаюсь на інші світи - наприклад, Заземелье. Після такої перепочинку я можу з новими силами і свіжими ідеями повернутися до «Шаннари».

На Заході на «Літописах Шаннари» виросло не одне покоління шанувальників фентезі, і в історії жанру цикл Брукса по праву може вважатися одним з найбільш успішних. Тому розмови про перенесення книг Террі на екрани велися протягом багатьох років, але в реальність втілюються тільки зараз - при безпосередній участі автора, який став одним з продюсерів серіалу. Природно, ми задали Террі кілька питань про цей проект.

Ми зустрілися з Террі на Комік-Коне в Солт-Лейк-Сіті, де він був одним з почесних гостей

«Студія жодного разу не проігнорувала мої слова»

Якщо не помиляюся, ідеї екранізувати «Шаннари» висловлювалися протягом багатьох років. Як вийшло, що адаптації довелося так довго чекати своєї години?

Пропозиції про екранізацію «Шаннари» мені робили не раз. Багато студій проявляли зацікавленість і навіть набували права, але далі цього справа не йшла. Проблема полягала в тому, що ніхто толком не знав, як перенести на екрани настільки масштабний цикл, та й необхідних технологій ще не існувало. Але потім вийшов «Гаррі Поттер», який продемонстрував, що і по семитомному циклу можна знімати фільми. Тут нагодився і «Володар кілець», і стало зрозуміло, що і епічне фентезі реально перенести на великий екран. Після цього вже можна було всерйоз замислюватися про кіноадаптаціях інших фентезійних циклів.

Приблизно п'ять років тому зі мною зв'язалася продюсерська компанія Sonar Entertainment. Вона запропонувала контракт, за яким брала на себе пошуки фінансування, знімальної групи для екранізації і її дистрибуцію. Ми почали обговорювати деталі, і тоді студія запропонувала зняти за мотивами «Шаннари» телесеріал. Спочатку я засумнівався, але мене переконали, що для фільму або навіть серії фільмів цикл занадто великий і формат телесеріалу підходить набагато краще.

Особливо відзначу, що якщо у великому кіно всім заправляють студії і режисери, то на телебаченні першу скрипку грають шоураннер і сценаристи. І мені як письменнику це дуже імпонує. До того ж мені відразу пообіцяли, що будуть прислухатися до моєї думки, і дійсно - зі мною узгоджували сценарії, постійно консультувалися, і студія жодного разу не проігнорувала мої слова.

Багато хто дивується, що «Хроніки Шаннари» з'являться на каналі MTV, який завжди асоціювався з глянцевими шоу для молоді. Можете розкрити секрет, чому серіал виходить саме там?

Напевно, ніхто в світі не очікував, що ми станемо співробітничати з цим каналом. І це частково вплинуло на мій вибір. Всі думали, що ми виберемо HBO або Syfy, адже саме з ними зазвичай працюють інші фантасти, але я вважав за краще піти своїм шляхом і зупинився на MTV. До того ж його представники розповіли, що збираються міняти канал і хочуть, щоб одним з флагманів змін став епічний фентезійний серіал, тому вони готові вкласти в нього солідні гроші.

Чи не могли б ви розповісти про своє взаємодії зі сценаристами «Хронік»?

Мені пощастило працювати з відмінними людьми. Сценаристи Альфред Гоф і Майлз Міллар - чудові професіонали з величезним досвідом, але головне, вони мені подобаються як люди. І мені дуже імпонують їх ідеї. Наприклад, вони запропонували почати з екранізації другого роману циклу, «Ельфійські камені Шаннари», що, на мій погляд, було відмінним рішенням.

Наскільки близький телесеріал до тексту вашого роману?

Коли я тільки почав спілкуватися зі студією, то відразу ж сказав, що хотів би, щоб екранізація дотримувалася сюжетної канви книг. А якщо вони не можуть цього обіцяти, то не стану з ними співпрацювати. Студія запевнила, що готова працювати на таких умовах, і не обдурила.

У той же час, працюючи над новеллізаціі «примарною загрози», я навчився у Джорджа Лукаса, що потрібно давати творчу свободу тим, з ким працюєш. Лукас завжди говорив: якщо хочеш щось додати в сюжет або змінити діалог, сміливо роби це, пиши, як вважаєш за потрібне, головне - зберегти суть історії. І я керувався цим же принципом, коли працював зі знімальною групою «Хронік Шаннари».

Давайте тепер трохи поговоримо про жанрі фентезі в цілому. Як ви вважаєте, наскільки він змінився з тих пір, як ви написали «Меч Шаннари»?

Коли я починав, ніхто не читав фентезі та його практично не випускали. Видавництва були впевнені, що воно нікому не потрібно, і тому обходили жанр стороною. Мій видавець, Лестер дель Рей, вважав це повною дурістю і був упевнений, що фентезі може бути дуже популярним. Він шукав роман, який міг би довести його правоту, і такою книгою став «Меч Шаннари». Тому перш за все я б відзначив, що після успіху «Шаннари» по-справжньому почалося розвиток фентезі, яке не припиняється й донині.

Крім того, я пам'ятаю часи, коли фентезі існувало майже виключно в літературі. Тепер же є Фентезійні гри, комікси, фільми і серіали, і всі вони доповнюють і підживлюють один одного.

А чи можете ви сказати, що і читачі фентезі змінилися за ці роки?

Світ постійно змінюється, і кожне нове покоління читачів виразно відрізняється від попереднього - в тому, що стосується способу життя, поглядів і взаємин. Взяти хоча б мобільні телефони і то, як вони змінили спілкування, - коли я писав «Меч Шаннари», подібне складно було навіть уявити. З тих пір з'явилися нові види розваг, яких не було за часів моєї молодості. Так що я регулярно озираюся на всі боки і намагаюся зрозуміти, що слід зробити, щоб не відстати від життя і бути цікавим як старим, так і новим читачам.

В останні роки набрало популярність темне, похмуре фентезі. Як ви ставитеся до цього напрямку жанру?

Воно дійсно популярно, але мені не подобається. Я дуже позитивна людина, і мені до смаку історії, в яких хороші хлопці перемагають, а зло отримує по заслугах. Розумію, що не всім до душі такі книги, але я пишу для тих, хто їх любить.

І на завершення бесіди - що ви побажали б своїм російським читачам?

Я бажаю їм насолоджуватися читанням, знаходити книги, які будуть одночасно захоплювати їх і давати їжу для розуму.