Китайські бойові мистецтва - основа духовного і фізичного вдосконалення людини
- Китайські бойові мистецтва - основа духовного і фізичного вдосконалення людини Про бойові мистецтва...
- Китайські бойові мистецтва - основа духовного і фізичного вдосконалення людини
Китайські бойові мистецтва - основа духовного і фізичного вдосконалення людини
Про бойові мистецтва Китаю ходять найнеймовірніші чутки. Хто не бачив знаменитий фільм «Тигр, що крадеться, дракон», де китайські актори виконували неймовірні трюки з різних китайських і східних єдиноборств. Сьогодні в світі існує безліч різних шкіл, в основі яких лежать традиційні китайські бойові мистецтва.
Китайські бойові мистецтва - це система єдиноборств, в більшості випадків рукопашний бій, в основі якого лежить духовне і фізичне вдосконалення. Як і все в Китаї, бойові мистецтва безпосередньо взаємопов'язані з китайською філософією. Можна навіть сказати, що бойові мистецтва - це одна з головних складових китайської філософії.
Історія китайських бойових мистецтв починається в III тисячолітті до н.е., коли імператор Хуанді розробив теорію і практику ведення бою, яка була названа цзяо-ді (сов. Шуай-Цзяо). Це бойове мистецтво полягало не тільки у веденні рукопашного бою, а й у знання больових точок противника, з метою знерухомлення або вбивства. Це одне з найважчих на сьогоднішній день китайських бойових мистецтв, яке вимагає не тільки фізичної сили, а й знання медицини і філософії.
Одним з найбільш поширених і використовуваних в світі видів китайського бойового мистецтва є ушу. Дослівно у-шу перекладається як «військове мистецтво» і ділиться на два основних напрямки: «довгий кулак» і «короткий удар». До першого напряму відносяться ті стилі, де бої ведуться на відстані витягнутої руки. Другий напрямок відповідно означає бій на ближніх дистанціях. Ушу має безліч напрямків і стилів. У цьому виді бойового мистецтва поєдинки можна вести як врукопашну, так і з застосуванням зброї. До того ж, це один з найбільш затребуваних видів бойового мистецтва, яке широко застосовується в підготовці елітних військових спецзагонів як в Китаї, так і в усьому світі.
Бойові мистецтва є однією із складових частин китайської культури, тому по цій темі написано безліч філософських трактатів, найвідомішим з яких є «Мистецтво війни» Сунь-Цзи. Книга була написана в VI столітті до н.е. У ній описана не тільки стратегія і політика того, як вести війни, але також розроблена ціла філософія з бойових мистецтв. Трактат складається з 13 глав. Він не втратив актуальності і сьогодні, так як вважається одним з основних посібників зі стратегії та історії військової справи і вивчається в таких відомих військових академіях як Вест-Пойнт у США.
Бойові мистецтва Китаю тісно пов'язані з релігією. Буддійські і даоські ченці здавна були не тільки кращими лікарями, але також і відмінними воїнами. На сьогоднішній день вони вважаються визнаними майстрами бойових мистецтв, особливо ченці Шаоліня. Цей древній монастир і його мешканці дбайливо зберігають протягом багатьох поколінь славні традиції бойових мистецтв Китаю.
Монастир Шаолінь відкритий для відвідування. Сюди приїжджають учні з усього світу, що б взяти кілька уроків у визнаних майстрів кунг-фу і стилю цигун (саморегуляція організму, основа всіх китайських бойових мистецтв). Тут можна навчитися різним технікам медитації, а також познайомитися з історією Шаоліня, яка сповнена таємниць і загадок. Неодмінно відвідайте знаменитий храм Лотоса і печеру, в якій монах, медитуючи, провів 9 років. Тут панує неповторна атмосфера, яка не просто приносить заспокоєння, а й заряджає позитивною енергією.
Китайські бойові мистецтва - основа духовного і фізичного вдосконалення людини
Про бойові мистецтва Китаю ходять найнеймовірніші чутки. Хто не бачив знаменитий фільм «Тигр, що крадеться, дракон», де китайські актори виконували неймовірні трюки з різних китайських і східних єдиноборств. Сьогодні в світі існує безліч різних шкіл, в основі яких лежать традиційні китайські бойові мистецтва.
Китайські бойові мистецтва - це система єдиноборств, в більшості випадків рукопашний бій, в основі якого лежить духовне і фізичне вдосконалення. Як і все в Китаї, бойові мистецтва безпосередньо взаємопов'язані з китайською філософією. Можна навіть сказати, що бойові мистецтва - це одна з головних складових китайської філософії.
Історія китайських бойових мистецтв починається в III тисячолітті до н.е., коли імператор Хуанді розробив теорію і практику ведення бою, яка була названа цзяо-ді (сов. Шуай-Цзяо). Це бойове мистецтво полягало не тільки у веденні рукопашного бою, а й у знання больових точок противника, з метою знерухомлення або вбивства. Це одне з найважчих на сьогоднішній день китайських бойових мистецтв, яке вимагає не тільки фізичної сили, а й знання медицини і філософії.
Одним з найбільш поширених і використовуваних в світі видів китайського бойового мистецтва є ушу. Дослівно у-шу перекладається як «військове мистецтво» і ділиться на два основних напрямки: «довгий кулак» і «короткий удар». До першого напряму відносяться ті стилі, де бої ведуться на відстані витягнутої руки. Другий напрямок відповідно означає бій на ближніх дистанціях. Ушу має безліч напрямків і стилів. У цьому виді бойового мистецтва поєдинки можна вести як врукопашну, так і з застосуванням зброї. До того ж, це один з найбільш затребуваних видів бойового мистецтва, яке широко застосовується в підготовці елітних військових спецзагонів як в Китаї, так і в усьому світі.
Бойові мистецтва є однією із складових частин китайської культури, тому по цій темі написано безліч філософських трактатів, найвідомішим з яких є «Мистецтво війни» Сунь-Цзи. Книга була написана в VI столітті до н.е. У ній описана не тільки стратегія і політика того, як вести війни, але також розроблена ціла філософія з бойових мистецтв. Трактат складається з 13 глав. Він не втратив актуальності і сьогодні, так як вважається одним з основних посібників зі стратегії та історії військової справи і вивчається в таких відомих військових академіях як Вест-Пойнт у США.
Бойові мистецтва Китаю тісно пов'язані з релігією. Буддійські і даоські ченці здавна були не тільки кращими лікарями, але також і відмінними воїнами. На сьогоднішній день вони вважаються визнаними майстрами бойових мистецтв, особливо ченці Шаоліня. Цей древній монастир і його мешканці дбайливо зберігають протягом багатьох поколінь славні традиції бойових мистецтв Китаю.
Монастир Шаолінь відкритий для відвідування. Сюди приїжджають учні з усього світу, що б взяти кілька уроків у визнаних майстрів кунг-фу і стилю цигун (саморегуляція організму, основа всіх китайських бойових мистецтв). Тут можна навчитися різним технікам медитації, а також познайомитися з історією Шаоліня, яка сповнена таємниць і загадок. Неодмінно відвідайте знаменитий храм Лотоса і печеру, в якій монах, медитуючи, провів 9 років. Тут панує неповторна атмосфера, яка не просто приносить заспокоєння, а й заряджає позитивною енергією.
Китайські бойові мистецтва - основа духовного і фізичного вдосконалення людини
Про бойові мистецтва Китаю ходять найнеймовірніші чутки. Хто не бачив знаменитий фільм «Тигр, що крадеться, дракон», де китайські актори виконували неймовірні трюки з різних китайських і східних єдиноборств. Сьогодні в світі існує безліч різних шкіл, в основі яких лежать традиційні китайські бойові мистецтва.
Китайські бойові мистецтва - це система єдиноборств, в більшості випадків рукопашний бій, в основі якого лежить духовне і фізичне вдосконалення. Як і все в Китаї, бойові мистецтва безпосередньо взаємопов'язані з китайською філософією. Можна навіть сказати, що бойові мистецтва - це одна з головних складових китайської філософії.
Історія китайських бойових мистецтв починається в III тисячолітті до н.е., коли імператор Хуанді розробив теорію і практику ведення бою, яка була названа цзяо-ді (сов. Шуай-Цзяо). Це бойове мистецтво полягало не тільки у веденні рукопашного бою, а й у знання больових точок противника, з метою знерухомлення або вбивства. Це одне з найважчих на сьогоднішній день китайських бойових мистецтв, яке вимагає не тільки фізичної сили, а й знання медицини і філософії.
Одним з найбільш поширених і використовуваних в світі видів китайського бойового мистецтва є ушу. Дослівно у-шу перекладається як «військове мистецтво» і ділиться на два основних напрямки: «довгий кулак» і «короткий удар». До першого напряму відносяться ті стилі, де бої ведуться на відстані витягнутої руки. Другий напрямок відповідно означає бій на ближніх дистанціях. Ушу має безліч напрямків і стилів. У цьому виді бойового мистецтва поєдинки можна вести як врукопашну, так і з застосуванням зброї. До того ж, це один з найбільш затребуваних видів бойового мистецтва, яке широко застосовується в підготовці елітних військових спецзагонів як в Китаї, так і в усьому світі.
Бойові мистецтва є однією із складових частин китайської культури, тому по цій темі написано безліч філософських трактатів, найвідомішим з яких є «Мистецтво війни» Сунь-Цзи. Книга була написана в VI столітті до н.е. У ній описана не тільки стратегія і політика того, як вести війни, але також розроблена ціла філософія з бойових мистецтв. Трактат складається з 13 глав. Він не втратив актуальності і сьогодні, так як вважається одним з основних посібників зі стратегії та історії військової справи і вивчається в таких відомих військових академіях як Вест-Пойнт у США.
Бойові мистецтва Китаю тісно пов'язані з релігією. Буддійські і даоські ченці здавна були не тільки кращими лікарями, але також і відмінними воїнами. На сьогоднішній день вони вважаються визнаними майстрами бойових мистецтв, особливо ченці Шаоліня. Цей древній монастир і його мешканці дбайливо зберігають протягом багатьох поколінь славні традиції бойових мистецтв Китаю.
Монастир Шаолінь відкритий для відвідування. Сюди приїжджають учні з усього світу, що б взяти кілька уроків у визнаних майстрів кунг-фу і стилю цигун (саморегуляція організму, основа всіх китайських бойових мистецтв). Тут можна навчитися різним технікам медитації, а також познайомитися з історією Шаоліня, яка сповнена таємниць і загадок. Неодмінно відвідайте знаменитий храм Лотоса і печеру, в якій монах, медитуючи, провів 9 років. Тут панує неповторна атмосфера, яка не просто приносить заспокоєння, а й заряджає позитивною енергією.