Філіп Абрамс (Кад Мерад) з дружиною Джулі (Зої Фелікс) і сином Рафаелем живуть в одному з кращих місць на Землі - в Провансі. Однак, так як людина завжди шукає, де глибше поринають риби, Філіп і Джулі мріють перебратися жити на Лазурний Берег. Проблема при цьому полягає в тому, що Філіпу, який працює топ-менеджером (директором) поштових відділень, потрібно отримати переклад, а йому цей переклад все ніяк не дають. Почувши про те, що подібні заявки в першу чергу задовольняються для людей з обмеженою рухливістю, Філіп намагається видати себе за інваліда, але при цьому терпить ганебне фіаско.

Зрозуміло, начальство Філіпа не збирається миритися з подібним обманом. Ні, Філіпа не звільняють, але, щоб покарати Абрамса за махінації, його відправляють на пару років на північ. Ні, навіть не в Париж! Ще далі - в містечко Берг, що під Ліллем!

Філіп і Джулі просто в шоці. Це ж крайню північ! Таємничі і зловісні місця "Народу шти", де вічна мерзлота, а жителі повинні безперервно пити, щоб зігрітися. Джулі категорично відмовляється туди їхати з теплого і затишного Провансу, ну а Філіпу, зрозуміло, нічого іншого не залишається - це його останній шанс через пару-трійку років все-таки отримати призначення на Лазурний Берег.

Приїхавши в Берг пізно вночі, Абрамс зустрічається з Антуаном Балье (Дані Бун) - місцевим листоношею, своїм новим підлеглим. Антуан показує Філіпу його службову квартиру, розташовану прямо над поштою. Квартирка непогана, але в ній абсолютно немає меблів, так що новому начальнику пошти ніде навіть переночувати.

Антуан пропонує Філіпу переночувати в його квартирі, де він живе зі своєю матусею.

Вранці Абрамс знайомиться з дуже своєрідною матусею Антуана, а потім, прийшовши на роботу, і з працівниками пошти, де він тепер буде директорувати кілька років: Фабріс каноли (Філіп Дюкен), Яном Вандермутом (Гай Леклюіз) і Аннабель Декон (Анни Марівін).

Філіпу спочатку дуже складно зрозуміти цих людей. Вони кажуть на "шти" - Пікардійська діалекті французької. Деякі з їхніх слів і виразів Абрамс не розуміє зовсім, а злегка шепелявість вимова його неабияк радує. Втім, місцеві також потішаються над цим "южняніним", як вони його називають. Южняне - пихаті виродки і дуже смішно говорять, вважають люди "шти".

Втім, досить швидко все налагоджується. Мешканці півночі виявилися людьми добродушними і гостинними. Дуже скоро Абрамс з ними близько зійшовся і навіть почав вчити місцеву мову. Однак Джулі по телефону він розповідає казки про нестерпному кліматі і моторошних грубих северянах, які безперервно п'ють, - таким чином Філіп намагається цементувати їхній шлюб, який почав було розвалюватися.

Але він не врахував, що в якийсь момент Джулі вирішить приїхати до нього в Берг - щоб бути поруч з чоловіком і розділити з ним всі ці жахливі труднощі.

***

Чарівний фільм! Одна з кращих французьких комедій з усього, що я бачив за останні кілька років. І тут ключове слово - французька! У мене ж виникало враження, що французи майже розучилися знімати французькі комедії. Так, зрідка у них з'являлися чудові фільми на кшталт "Амелі" , Перших двох "Астерікс і Обелікс" і першого "Таксі" . Однак загалом і в цілому французький кінофон був, скажімо прямо, сіренький і посередній. (Принаймні, з того, що доходило до нас.) Хіба що Жан Дюжарден блиснув в "Агента 117" , Але Дюжарден, на мій погляд, будь-який фільм може перетворити на цукерку - рідкісного чарівності актор, майже як Жерар Філіп.

Але інше ... "Тільки після вас" , "Хамелеон" , "Дублер" - незважаючи на присутність відмінного актора Даніеля Отея, це всього лише тінь старих добрих французьких комедій. А "Фатальна красуня" хоч щось собою представляє виключно завдяки Одрі Тоту.

Про всякі старанні і майже завжди невдалі наслідування Голлівуду я вже взагалі мовчу. Втім, французи зазвичай намагаються наслідувати Голлівуду не в комедіях, а в кримінальних бойовиках. І при цьому майже завжди виходить нісенітниця на зразок "Пограбування по-французьки" або "22 кулі: Безсмертний" .

А тут - "Бобро поржалувати"! Справжня французька комедія в чудовому французькому стилі: добра, іронічна, забавна і неймовірно приваблива.

Поставив цю комедію режисер, актор і шоумен Дані Бун: він тут виступив відразу в трьох іпостасях - як автор сценарію, режисер і виконавець однієї з головних ролей.

Народ шти і Пікардійський діалект ch'ti (він же picard, він же ch'timi, він же rouchi) тут присутні не випадково: сам Дені, якого взагалі звуть Даніель Хаміду, народився саме на півночі Франції в родині кабульца і француженки. (Ім'я користувача Дані Бун він взяв в честь відомого американського колоніста-піонера, прототипу багатьох романів Фенімора Купера.) До дванадцяти років Даніель і говорив на діалекті "шти". Потім, коли він став актором і почав вести комедійні шоу, цей Пікардійський діалект Дені неодноразово використовував в своїх виступах. А потім у нього з'явилася ідея зняти цілий фільм про те, як южанин приїжджає на північ Франції і стикається з місцевим вимовою.

Гумор у фільмі дуже м'який. Це не буфонада, як, наприклад, комедії з Рішаром. Гегів як таких тут практично немає, і все побудовано на культурних відмінностях і кумедності місцевого вимови для вуха уродженця півдня Франції.

Відповідно, цей фільм украй складно перевести і дублювати так, щоб не втратити всю красу.

Проте обидва російських дубляжу, які я послухав, були в основному вдалими, але у кожного з них були свої достоїнства і недоліки.

Перший варіант дубляжу - судячи з усього, якийсь доморощений - було накладено на оригінальну доріжку, так що можна було чути голоси французьких акторів. Актори озвучення колорит Пікардійської діалекту передавали в основному за допомогою забавної шепелявості. "Народ шти" в цьому перекладі так і називали "народом шти", тому хохма Антуана "Цей співак - наш хлопець, з шти. Його звуть Штіві Уандер" була передана абсолютно правильно. Зате з декількома іншими епізодами перекладачі налажал, особливо в сцені, коли Пилип просив Антуана доставити пакет, передзвонити і сказати, що все в порядку. Неправильний переклад перетворив кумедний епізод в цілковиту нісенітницю.

Ну і треба відзначити, що актрису, озвучувати Джулі, необхідно терміново гнати з професії - більш дерев'яної і бездарної манери я в житті не чув.

Другий варіант дубляжу вийшов на ліцензійному диску. Наскільки я зрозумів, цей варіант робила компанія "Вольга" - там явно доклали руку серйозні професіонали, так і озвучку записували не хто-небудь, а актори з "6 кадрів". (Зокрема, Філіпа озвучував Радзюкевич.)

Вийшло, в общем-то, чудово. В їхньому варіанті картину дивишся і іржеш практично безперервно. Однак і тут є певні недоліки. Головний з них полягає в тому, що перекладачі явно переборщили з усіма цими жартами. Ідея з мовою "француржіком", звичайно, шикарна, але в оригіналі жителі містечка говорили на хоча і забавний, шепелявість, але все-таки це був більш-менш французьку мову, а не повна невнятіца, як вийшло в дубляжі. З матері Антуана, яка в оригіналі всього лише забавно шепелявить, як і інші (я спеціально подивився декілька епізодів на французькому), вони зробили щось зовсім незрозуміле - там просто не зрозуміти, що вона бурмоче. Ну і багато слівця в дубляжі сильно спотворили - мабуть, для більшої кумедності, але в оригіналі-то все-таки було зовсім не так.

Також "народ шти" тут іменується "народ житі", тому хохма зі Штіві Уандером спливла в блакитну далечінь і їм замість цього довелося винаходити якогось Рудого в Ванної, що слухалася абсолютно не в касу.

У підсумку, незважаючи на те що другий дубляж був реально дуже смішний, довелося визнати, що перший варіант, з усіма його недоліками, все-таки краще передавав дух фільму. У другому варіанті аж надто багато відсебеньок. Вийшов ніби "смішний переклад від Гобліна", а не нормальний дубляж. В оригіналі все помітно тонше.

Знято і зіграно це чарівно. Дані Бун в ролі Антуана виглядає чудово: чарівний, хоча і недотепістий хлопець, який перебуває під опікою тиранічною матусі. До речі, Дані Буна режисер "Амелі" Жан-П'єр Жене запросив на головну роль у своєму недавньому фільмі "Невдахи" (Micmacs à tire-larigot).

Кад Мерад відмінно зіграв роль Філіпа Абрамса! Виявляється, він дуже непоганий комедійний актор. В "22 кулях" Мерад грав главгада і виглядав жахливо. Тут - просто краса: забавний страх Філіпа перед "крайньою північчю", спроби зобразити із себе суворого начальника, подальше братання з місцевими хлопцями і абсолютно феєрична сцена "Скажи алкоголю немає", над якою ми з бубликом іржали рівно три рази: під час перегляду в двох різних дубляж і в оригіналі.

Решта акторів також хороші - живі, природні і дійсно схожі на звичайних жителів красивого північного містечка.

У Франції цей фільм викликав справжній фурор. Він зібрав там майже двісті мільйонів - це величезна сума. Втім, по світу він також прокочувався добре, зібравши ще п'ятдесят мільйонів.

Воно і зрозуміло - чарівний фільм, і якщо для нього роблять хороший переклад і дубляж, то дивитися - одне задоволення! Справжня французька комедія - мила, лірична і дуже кумедна! Дані Бун - просто молодець! Подивіться, не пошкодуєте!