1. "Макмафія": кого розлютив серіал про російських олігархів в Лондоні
2. Хто і як придумав "Макмафія"
3. Російське посольство проти "Макмафія"
4. Юристи проти "Макмафія"
5. "Червоний суп", чорна ікра та інші стереотипи
6. Що схоже на правду
7. "Макмафія": кого розлютив серіал про російських олігархів в Лондоні
8. Хто і як придумав "Макмафія"
9. Російське посольство проти "Макмафія"
10. Юристи проти "Макмафія"
11. "Червоний суп", чорна ікра та інші стереотипи
12. Що схоже на правду
13. "Макмафія": кого розлютив серіал про російських олігархів в Лондоні
14. Хто і як придумав "Макмафія"
15. Російське посольство проти "Макмафія"
16. Юристи проти "Макмафія"
17. "Червоний суп", чорна ікра та інші стереотипи
18. Що схоже на правду

"Макмафія": кого розлютив серіал про російських олігархів в Лондоні

Media playback is unsupported on your device

Восьмисерійному драма "Макмафія", спільний проект Бі-бі-сі та американської студії AMC, вийшов на екрани в Великобританії 1 січня. Критикам історія про складному світі криміналу сподобалася. Однак знайшлися ті, хто сприйняв серіал про бандитів і олігархів як образу.

Головний герой серіалу - Алекс Годман (Джеймс Нортон), син російського олігарха з єврейським корінням, що виріс в Лондоні.

Його сім'я виїхала з Росії, коли Алексу було дев'ять років. Він погано говорить по-російськи і намагається не мати з сімейним бізнесом нічого спільного.

Після навчання в приватному британському пансіоні і бізнес-школі в Америці він відкриває хедж-фонд в лондонському Сіті. Алекс живе тихо і самостійно, поки одного разу сімейні справи не ставлять його в безвихідь.

Він виявляється вплутаним в складну злочинну мережу, що охоплює Росію, Великобританію, Індію, Ізраїль, і фактично стає главою клану.

Хто і як придумав "Макмафія"

Відправною точкою для теледрами стала книга британського журналіста Михайла Гленн "Макмафія: злочинність без кордонів", що вийшла в 2008 році.

В кінці 90-х Гленн працював кореспондентом Бі-бі-сі в колишній Югославії. Через цей нестабільний регіон в Європу були організовані нелегальні поставки зброї і наркотиків, а також торгівля людьми і контрабанда.

Книга Гленн розповідає, як після розвалу СРСР і соціалістичного табору кримінальні боси мали великий вплив. Вільний ринок, корупція і ослаблення державного контролю сприяли виникненню глобальних злочинних синдикатів.

Принцип, відбитий в назві книги, описує ізраїльський бізнесмен Семен Клейман в першому епізоді серіалу. Ресторани "Макдональдс" перемагають своїх конкурентів просто тому, що їх більше, так що щоб бути кращим, потрібно бути всюди, пояснює він Алексу. Так виникає "Макмафія".

"Я намагаюся дивитися на організовану злочинність як на бізнес. І намагаюся уникати моральних оцінок, тому що люди, які подивляться серіал або прочитають книгу, повинні зробити власні висновки. Звичайно, в мафії повно поганих людей, але багато і тих, хто був втягнутий в організовану злочинність, тому що роботи в інших сферах просто не було ", - пояснює Гленн.

Робота над сценарієм почалася чотири роки тому. Історією зацікавилися сценаристи Хуссейн Аміні і Джеймс Уоткінс. Вони запропонували зробити з нон-фікшн оповідання драму, в центрі якої буде історія однієї родини.

"Під час роботи ми перебували в постійному діалозі, щоб не вийшло так, що повороти сімейної драми затьмарили історію про величезний кримінальний світ. У підсумку вони [Аміні і Уоткінс] зробили прекрасну роботу", - коментує Гленн, призначений на роль виконавчого продюсера серіалу.

Російське посольство проти "Макмафія"

"Цей серіал одночасно і про сім'ю, і про злочинність в глобальному світі", - пояснює Хуссейн Аміні, представляючи "Макмафія" як сучасний варіант "Хрещеного батька" і "Клану Сопрано".

У центрі уваги, підкреслює він, весь кримінальний світ і тонкощі відносин всередині нього, а зовсім не росіяни олігархи в Лондоні.

"Сучасні злочинці - це вже не вуличні бандити. Ними можуть бути банкіри, політики, адвокати, секретні агенти. <...> Публікація" Панамського архіву "і" Райського досьє ", сага про відносини Трампа і Росії, корупція в FIFA - все це приклади нової злочинності ", - говорить сценарист.

Проте, посольство Росії в Великобританії звинуватило Бі-бі-сі в поширенні стереотипів про Росію.

Відразу після виходу перших епізодів на офіційному акаунті російського посольства в "Твіттері" з'явилося опитування: "Як ви думаєте, скільки росіян насправді знаходиться в тюрмах Великобританії?"

Через кілька днів посольство опублікувало результати - менше 10. Це близько до дійсності: за даними за вересень 2017 року, в тюрмах Англії і Уельсу міститься 35 громадян Росії - в кілька разів менше, ніж громадян інших країн, наприклад, Литви чи Португалії.

Крім посольства Росії, відомого різкими повідомленнями в "Твіттері", зі схожою критикою виступив відомий британський журналіст Ендрю Марр. У своїй колонці в газеті Evening Standard він звернув увагу на те, що "Макмафія" дійсно заграє зі стереотипами про росіян в Лондоні.

"Ми за крок від того, щоб демонізувати не росіян головорізів, а росіян і Росію в цілому. Як це було завжди. Нова страшилка - це насправді стара страшилка", - написав він.

Більшість британських критиків, навпаки, зустріли серіал прихильно, відзначаючи в основному те, як хороший Нортон в костюмі і як хвацько закручений сюжет.

Марр теж визнає майстерність сценаристів, але одночасно застерігає глядача: "[Серіал] не розповідає нічого про російських людей, але пояснює наслідки драматичного економічного колапсу. І все ж, це тільки ллє воду на млин антиросійської параної".

Своє запитання про те, чи дійсно у Британії є причини боятися російських, Марр переадресував Джеймсу Нортону, який був гостем його передачі на Бі-бі-сі.

"Багато злочинні угруповання виникли в Росії і країнах Балтії після розпаду Радянського Союзу. Говорячи це, я хочу підкреслити, що головне завдання серіалу - розповісти про те, наскільки глобальною стала злочинність сьогодні. <...> [Мій герой] - ідеальний приклад того, як бути російським стає випробуванням для людини. Він намагається вести себе як британець, але його походження постійно нависає над ним. для нього це [бути російським] прокляття, але так бути не повинно ", - відповів актор.

Юристи проти "Макмафія"

Герої, зображені в "Макмафія", здалися образливими не тільки російському посольству. Організація "Британські юристи в підтримку Ізраїлю" заявила, що серіал ображає ізраїльських бізнесменів без всякого на те підстави.

заява була опубліковано на офіційній сторінці організації . В організації також порахували дивним, що Ізраїль взагалі з'явився в сценарії, так як спочатку він ніяк не фігурує в книзі Михайла Гленн.

Крім того, юристи знайшли фактичну неточність. Старий девіз ізраїльської розвідки "Моссад" "Тому то веди війну твою" в устах одного з персонажів серіалу наводиться в спотвореному вигляді: "Обманом ми будемо вести війну".

Організація закликала залишати на сайті Бі-бі-сі офіційні скарги.

Незважаючи на такі очевидні ляпи, творці наполягають на достовірності. Дія серіалу розгортається в декількох країнах, тому акторів шукали по всьому світу. Російських батьків Алекса, наприклад, грають російські актори Олексій Серебряков і Марія Шукшина.

"З самого початку ми і наші партнери вирішили, що якщо ми показуємо Росію, ми хочемо, щоб звучала російська мова, значить, потрібно шукати російських акторів", - пояснює процес відбору акторів режисер і сценарист проекту Джеймс Уоткінс.

Більш того, для правдоподібності по ходу зйомок узбецьких бандитів в сценарії замінили на казахських, так як їх грали актори з Казахстану.

І все ж деякі деталі "російського життя" в серіалі можуть викликати у росіян посмішку.

"Червоний суп", чорна ікра та інші стереотипи

Серіал поки не планують показувати в Росії, проте якби показували, у російського глядача також могли б виникнути питання про стереотипи. Не такі серйозні, втім, як у Ендрю Марра.

погані російські

Рідний дядько Алекса Борис досі веде якісь кримінальні справи і навіть після довгих років життя в Лондоні діє за принципами "ділових людей" з 90-х.

Борис - ключова фігура для зав'язки сюжету. Одночасно з цим він же - головне джерело стереотипів.

На роль російського дядька в цьому випадку чомусь взяли шведського актора Девіда Денчик. Судячи з біографії на сайті IMDb, Денчик говорить на восьми мовах, серед яких, однак, немає російського. В результаті дядько Борис розмовляє з сильним іноземним акцентом, що моментально повертає глядача до голлівудського кіно про поганих росіян.

Борщ, ікра та горілка

Ще кілька деталей стосуються побуту. З точки зору сценаристів "Макмафія", швидкі тіньові королі в 2017 році все ще живуть в ермітажеподобних інтер'єрах, де навіть під час обіду для двох персон "червоний суп" - Russian Viagra (як в серіалі називають борщ) - подають в химерною супниці і при повній сервіровці.

Борису доводиться з разу в раз вчити свою покоївку, що до "червоного супу" належить подавати сметану, а не французька крем-фреш.

У вирішальний момент, який радикально змінить життя Алекса, його дядько в буквальному сенсі трясе банками чорної ікри, яка, судячи по першому епізоду, взагалі не перекладається в будинках багатих росіян в Великобританії.

цигани

Щодо московського життя олігархів у творців серіалу теж специфічні уявлення. Повернувся з лікарні авторитету Калягіна (Мераб Нінідзе) його родина і, ймовірно, підлеглі зустрічають протяжним циганським "Пий до дна". Циган при цьому в кадрі не видно, передбачається, мабуть, що це традиційне російське вітання.

Що схоже на правду

Оксана, мама Алекса, прогулюючись повз лондонського Альберт-холу, в черговий раз переказує синові історію про те, як з ринковою торговки вона стала принцесою, вийшовши заміж за бізнесмена Годмана, батька Алекса.

"У мене з'явився ти, твоя сестра, у мене з'явилися" Шанель "і" Діор ", - говорить героїня Марії Шукшиній.

Набагато більш правдоподібним виглядає герой Серебрякова - Дмитро Годман. Він давно відійшов від справ і страшно тяготиться життям за кордоном.

"Я помирюся з Кремлем, віддам їм гроші, нерухомість. Так все, що захочуть. І ми з тобою повернемося [в Москву]", - говорить він синові.

Ця розмова відсилає до тонкощів взаємовідносин між великими російськими бізнесменами і Кремлем, про які також розповідає книга Михайла Гленн.

Зв'язок влади і кримінального світу в Росії виникає в серіалі кілька разів. Наприклад, у кримінального боса Вадима Калягіна рідний брат - полковник ФСБ. Саме він наводить брата на передбачуваних недоброзичливців.

Як точно помітив Ендрю Марр, "Макмафія" дійсно мало розповідає про росіян, зате досить багато - про хитрі відносини в злочинному світі, які, на відміну від борщу і горілки, насправді приховані від очей звичайних людей.

І захоплюючий серіал, в створенні якого брали участь люди, довго вивчали організовану злочинність по всьому світу, - один з безпечних способів дізнатися про нього більше.

"Макмафія": кого розлютив серіал про російських олігархів в Лондоні

Media playback is unsupported on your device

Восьмисерійному драма "Макмафія", спільний проект Бі-бі-сі та американської студії AMC, вийшов на екрани в Великобританії 1 січня. Критикам історія про складному світі криміналу сподобалася. Однак знайшлися ті, хто сприйняв серіал про бандитів і олігархів як образу.

Головний герой серіалу - Алекс Годман (Джеймс Нортон), син російського олігарха з єврейським корінням, що виріс в Лондоні.

Його сім'я виїхала з Росії, коли Алексу було дев'ять років. Він погано говорить по-російськи і намагається не мати з сімейним бізнесом нічого спільного.

Після навчання в приватному британському пансіоні і бізнес-школі в Америці він відкриває хедж-фонд в лондонському Сіті. Алекс живе тихо і самостійно, поки одного разу сімейні справи не ставлять його в безвихідь.

Він виявляється вплутаним в складну злочинну мережу, що охоплює Росію, Великобританію, Індію, Ізраїль, і фактично стає главою клану.

Хто і як придумав "Макмафія"

Відправною точкою для теледрами стала книга британського журналіста Михайла Гленн "Макмафія: злочинність без кордонів", що вийшла в 2008 році.

В кінці 90-х Гленн працював кореспондентом Бі-бі-сі в колишній Югославії. Через цей нестабільний регіон в Європу були організовані нелегальні поставки зброї і наркотиків, а також торгівля людьми і контрабанда.

Книга Гленн розповідає, як після розвалу СРСР і соціалістичного табору кримінальні боси мали великий вплив. Вільний ринок, корупція і ослаблення державного контролю сприяли виникненню глобальних злочинних синдикатів.

Принцип, відбитий в назві книги, описує ізраїльський бізнесмен Семен Клейман в першому епізоді серіалу. Ресторани "Макдональдс" перемагають своїх конкурентів просто тому, що їх більше, так що щоб бути кращим, потрібно бути всюди, пояснює він Алексу. Так виникає "Макмафія".

"Я намагаюся дивитися на організовану злочинність як на бізнес. І намагаюся уникати моральних оцінок, тому що люди, які подивляться серіал або прочитають книгу, повинні зробити власні висновки. Звичайно, в мафії повно поганих людей, але багато і тих, хто був втягнутий в організовану злочинність, тому що роботи в інших сферах просто не було ", - пояснює Гленн.

Робота над сценарієм почалася чотири роки тому. Історією зацікавилися сценаристи Хуссейн Аміні і Джеймс Уоткінс. Вони запропонували зробити з нон-фікшн оповідання драму, в центрі якої буде історія однієї родини.

"Під час роботи ми перебували в постійному діалозі, щоб не вийшло так, що повороти сімейної драми затьмарили історію про величезний кримінальний світ. У підсумку вони [Аміні і Уоткінс] зробили прекрасну роботу", - коментує Гленн, призначений на роль виконавчого продюсера серіалу.

Російське посольство проти "Макмафія"

"Цей серіал одночасно і про сім'ю, і про злочинність в глобальному світі", - пояснює Хуссейн Аміні, представляючи "Макмафія" як сучасний варіант "Хрещеного батька" і "Клану Сопрано".

У центрі уваги, підкреслює він, весь кримінальний світ і тонкощі відносин всередині нього, а зовсім не росіяни олігархи в Лондоні.

"Сучасні злочинці - це вже не вуличні бандити. Ними можуть бути банкіри, політики, адвокати, секретні агенти. <...> Публікація" Панамського архіву "і" Райського досьє ", сага про відносини Трампа і Росії, корупція в FIFA - все це приклади нової злочинності ", - говорить сценарист.

Проте, посольство Росії в Великобританії звинуватило Бі-бі-сі в поширенні стереотипів про Росію.

Відразу після виходу перших епізодів на офіційному акаунті російського посольства в "Твіттері" з'явилося опитування: "Як ви думаєте, скільки росіян насправді знаходиться в тюрмах Великобританії?"

Через кілька днів посольство опублікувало результати - менше 10. Це близько до дійсності: за даними за вересень 2017 року, в тюрмах Англії і Уельсу міститься 35 громадян Росії - в кілька разів менше, ніж громадян інших країн, наприклад, Литви чи Португалії.

Крім посольства Росії, відомого різкими повідомленнями в "Твіттері", зі схожою критикою виступив відомий британський журналіст Ендрю Марр. У своїй колонці в газеті Evening Standard він звернув увагу на те, що "Макмафія" дійсно заграє зі стереотипами про росіян в Лондоні.

"Ми за крок від того, щоб демонізувати не росіян головорізів, а росіян і Росію в цілому. Як це було завжди. Нова страшилка - це насправді стара страшилка", - написав він.

Більшість британських критиків, навпаки, зустріли серіал прихильно, відзначаючи в основному те, як хороший Нортон в костюмі і як хвацько закручений сюжет.

Марр теж визнає майстерність сценаристів, але одночасно застерігає глядача: "[Серіал] не розповідає нічого про російських людей, але пояснює наслідки драматичного економічного колапсу. І все ж, це тільки ллє воду на млин антиросійської параної".

Своє запитання про те, чи дійсно у Британії є причини боятися російських, Марр переадресував Джеймсу Нортону, який був гостем його передачі на Бі-бі-сі.

"Багато злочинні угруповання виникли в Росії і країнах Балтії після розпаду Радянського Союзу. Говорячи це, я хочу підкреслити, що головне завдання серіалу - розповісти про те, наскільки глобальною стала злочинність сьогодні. <...> [Мій герой] - ідеальний приклад того, як бути російським стає випробуванням для людини. Він намагається вести себе як британець, але його походження постійно нависає над ним. для нього це [бути російським] прокляття, але так бути не повинно ", - відповів актор.

Юристи проти "Макмафія"

Герої, зображені в "Макмафія", здалися образливими не тільки російському посольству. Організація "Британські юристи в підтримку Ізраїлю" заявила, що серіал ображає ізраїльських бізнесменів без всякого на те підстави.

заява була опубліковано на офіційній сторінці організації . В організації також порахували дивним, що Ізраїль взагалі з'явився в сценарії, так як спочатку він ніяк не фігурує в книзі Михайла Гленн.

Крім того, юристи знайшли фактичну неточність. Старий девіз ізраїльської розвідки "Моссад" "Тому то веди війну твою" в устах одного з персонажів серіалу наводиться в спотвореному вигляді: "Обманом ми будемо вести війну".

Організація закликала залишати на сайті Бі-бі-сі офіційні скарги.

Незважаючи на такі очевидні ляпи, творці наполягають на достовірності. Дія серіалу розгортається в декількох країнах, тому акторів шукали по всьому світу. Російських батьків Алекса, наприклад, грають російські актори Олексій Серебряков і Марія Шукшина.

"З самого початку ми і наші партнери вирішили, що якщо ми показуємо Росію, ми хочемо, щоб звучала російська мова, значить, потрібно шукати російських акторів", - пояснює процес відбору акторів режисер і сценарист проекту Джеймс Уоткінс.

Більш того, для правдоподібності по ходу зйомок узбецьких бандитів в сценарії замінили на казахських, так як їх грали актори з Казахстану.

І все ж деякі деталі "російського життя" в серіалі можуть викликати у росіян посмішку.

"Червоний суп", чорна ікра та інші стереотипи

Серіал поки не планують показувати в Росії, проте якби показували, у російського глядача також могли б виникнути питання про стереотипи. Не такі серйозні, втім, як у Ендрю Марра.

погані російські

Рідний дядько Алекса Борис досі веде якісь кримінальні справи і навіть після довгих років життя в Лондоні діє за принципами "ділових людей" з 90-х.

Борис - ключова фігура для зав'язки сюжету. Одночасно з цим він же - головне джерело стереотипів.

На роль російського дядька в цьому випадку чомусь взяли шведського актора Девіда Денчик. Судячи з біографії на сайті IMDb, Денчик говорить на восьми мовах, серед яких, однак, немає російського. В результаті дядько Борис розмовляє з сильним іноземним акцентом, що моментально повертає глядача до голлівудського кіно про поганих росіян.

Борщ, ікра та горілка

Ще кілька деталей стосуються побуту. З точки зору сценаристів "Макмафія", швидкі тіньові королі в 2017 році все ще живуть в ермітажеподобних інтер'єрах, де навіть під час обіду для двох персон "червоний суп" - Russian Viagra (як в серіалі називають борщ) - подають в химерною супниці і при повній сервіровці.

Борису доводиться з разу в раз вчити свою покоївку, що до "червоного супу" належить подавати сметану, а не французька крем-фреш.

У вирішальний момент, який радикально змінить життя Алекса, його дядько в буквальному сенсі трясе банками чорної ікри, яка, судячи по першому епізоду, взагалі не перекладається в будинках багатих росіян в Великобританії.

цигани

Щодо московського життя олігархів у творців серіалу теж специфічні уявлення. Повернувся з лікарні авторитету Калягіна (Мераб Нінідзе) його родина і, ймовірно, підлеглі зустрічають протяжним циганським "Пий до дна". Циган при цьому в кадрі не видно, передбачається, мабуть, що це традиційне російське вітання.

Що схоже на правду

Оксана, мама Алекса, прогулюючись повз лондонського Альберт-холу, в черговий раз переказує синові історію про те, як з ринковою торговки вона стала принцесою, вийшовши заміж за бізнесмена Годмана, батька Алекса.

"У мене з'явився ти, твоя сестра, у мене з'явилися" Шанель "і" Діор ", - говорить героїня Марії Шукшиній.

Набагато більш правдоподібним виглядає герой Серебрякова - Дмитро Годман. Він давно відійшов від справ і страшно тяготиться життям за кордоном.

"Я помирюся з Кремлем, віддам їм гроші, нерухомість. Так все, що захочуть. І ми з тобою повернемося [в Москву]", - говорить він синові.

Ця розмова відсилає до тонкощів взаємовідносин між великими російськими бізнесменами і Кремлем, про які також розповідає книга Михайла Гленн.

Зв'язок влади і кримінального світу в Росії виникає в серіалі кілька разів. Наприклад, у кримінального боса Вадима Калягіна рідний брат - полковник ФСБ. Саме він наводить брата на передбачуваних недоброзичливців.

Як точно помітив Ендрю Марр, "Макмафія" дійсно мало розповідає про росіян, зате досить багато - про хитрі відносини в злочинному світі, які, на відміну від борщу і горілки, насправді приховані від очей звичайних людей.

І захоплюючий серіал, в створенні якого брали участь люди, довго вивчали організовану злочинність по всьому світу, - один з безпечних способів дізнатися про нього більше.

"Макмафія": кого розлютив серіал про російських олігархів в Лондоні

Media playback is unsupported on your device

Восьмисерійному драма "Макмафія", спільний проект Бі-бі-сі та американської студії AMC, вийшов на екрани в Великобританії 1 січня. Критикам історія про складному світі криміналу сподобалася. Однак знайшлися ті, хто сприйняв серіал про бандитів і олігархів як образу.

Головний герой серіалу - Алекс Годман (Джеймс Нортон), син російського олігарха з єврейським корінням, що виріс в Лондоні.

Його сім'я виїхала з Росії, коли Алексу було дев'ять років. Він погано говорить по-російськи і намагається не мати з сімейним бізнесом нічого спільного.

Після навчання в приватному британському пансіоні і бізнес-школі в Америці він відкриває хедж-фонд в лондонському Сіті. Алекс живе тихо і самостійно, поки одного разу сімейні справи не ставлять його в безвихідь.

Він виявляється вплутаним в складну злочинну мережу, що охоплює Росію, Великобританію, Індію, Ізраїль, і фактично стає главою клану.

Хто і як придумав "Макмафія"

Відправною точкою для теледрами стала книга британського журналіста Михайла Гленн "Макмафія: злочинність без кордонів", що вийшла в 2008 році.

В кінці 90-х Гленн працював кореспондентом Бі-бі-сі в колишній Югославії. Через цей нестабільний регіон в Європу були організовані нелегальні поставки зброї і наркотиків, а також торгівля людьми і контрабанда.

Книга Гленн розповідає, як після розвалу СРСР і соціалістичного табору кримінальні боси мали великий вплив. Вільний ринок, корупція і ослаблення державного контролю сприяли виникненню глобальних злочинних синдикатів.

Принцип, відбитий в назві книги, описує ізраїльський бізнесмен Семен Клейман в першому епізоді серіалу. Ресторани "Макдональдс" перемагають своїх конкурентів просто тому, що їх більше, так що щоб бути кращим, потрібно бути всюди, пояснює він Алексу. Так виникає "Макмафія".

"Я намагаюся дивитися на організовану злочинність як на бізнес. І намагаюся уникати моральних оцінок, тому що люди, які подивляться серіал або прочитають книгу, повинні зробити власні висновки. Звичайно, в мафії повно поганих людей, але багато і тих, хто був втягнутий в організовану злочинність, тому що роботи в інших сферах просто не було ", - пояснює Гленн.

Робота над сценарієм почалася чотири роки тому. Історією зацікавилися сценаристи Хуссейн Аміні і Джеймс Уоткінс. Вони запропонували зробити з нон-фікшн оповідання драму, в центрі якої буде історія однієї родини.

"Під час роботи ми перебували в постійному діалозі, щоб не вийшло так, що повороти сімейної драми затьмарили історію про величезний кримінальний світ. У підсумку вони [Аміні і Уоткінс] зробили прекрасну роботу", - коментує Гленн, призначений на роль виконавчого продюсера серіалу.

Російське посольство проти "Макмафія"

"Цей серіал одночасно і про сім'ю, і про злочинність в глобальному світі", - пояснює Хуссейн Аміні, представляючи "Макмафія" як сучасний варіант "Хрещеного батька" і "Клану Сопрано".

У центрі уваги, підкреслює він, весь кримінальний світ і тонкощі відносин всередині нього, а зовсім не росіяни олігархи в Лондоні.

"Сучасні злочинці - це вже не вуличні бандити. Ними можуть бути банкіри, політики, адвокати, секретні агенти. <...> Публікація" Панамського архіву "і" Райського досьє ", сага про відносини Трампа і Росії, корупція в FIFA - все це приклади нової злочинності ", - говорить сценарист.

Проте, посольство Росії в Великобританії звинуватило Бі-бі-сі в поширенні стереотипів про Росію.

Відразу після виходу перших епізодів на офіційному акаунті російського посольства в "Твіттері" з'явилося опитування: "Як ви думаєте, скільки росіян насправді знаходиться в тюрмах Великобританії?"

Через кілька днів посольство опублікувало результати - менше 10. Це близько до дійсності: за даними за вересень 2017 року, в тюрмах Англії і Уельсу міститься 35 громадян Росії - в кілька разів менше, ніж громадян інших країн, наприклад, Литви чи Португалії.

Крім посольства Росії, відомого різкими повідомленнями в "Твіттері", зі схожою критикою виступив відомий британський журналіст Ендрю Марр. У своїй колонці в газеті Evening Standard він звернув увагу на те, що "Макмафія" дійсно заграє зі стереотипами про росіян в Лондоні.

"Ми за крок від того, щоб демонізувати не росіян головорізів, а росіян і Росію в цілому. Як це було завжди. Нова страшилка - це насправді стара страшилка", - написав він.

Більшість британських критиків, навпаки, зустріли серіал прихильно, відзначаючи в основному те, як хороший Нортон в костюмі і як хвацько закручений сюжет.

Марр теж визнає майстерність сценаристів, але одночасно застерігає глядача: "[Серіал] не розповідає нічого про російських людей, але пояснює наслідки драматичного економічного колапсу. І все ж, це тільки ллє воду на млин антиросійської параної".

Своє запитання про те, чи дійсно у Британії є причини боятися російських, Марр переадресував Джеймсу Нортону, який був гостем його передачі на Бі-бі-сі.

"Багато злочинні угруповання виникли в Росії і країнах Балтії після розпаду Радянського Союзу. Говорячи це, я хочу підкреслити, що головне завдання серіалу - розповісти про те, наскільки глобальною стала злочинність сьогодні. <...> [Мій герой] - ідеальний приклад того, як бути російським стає випробуванням для людини. Він намагається вести себе як британець, але його походження постійно нависає над ним. для нього це [бути російським] прокляття, але так бути не повинно ", - відповів актор.

Юристи проти "Макмафія"

Герої, зображені в "Макмафія", здалися образливими не тільки російському посольству. Організація "Британські юристи в підтримку Ізраїлю" заявила, що серіал ображає ізраїльських бізнесменів без всякого на те підстави.

заява була опубліковано на офіційній сторінці організації . В організації також порахували дивним, що Ізраїль взагалі з'явився в сценарії, так як спочатку він ніяк не фігурує в книзі Михайла Гленн.

Крім того, юристи знайшли фактичну неточність. Старий девіз ізраїльської розвідки "Моссад" "Тому то веди війну твою" в устах одного з персонажів серіалу наводиться в спотвореному вигляді: "Обманом ми будемо вести війну".

Організація закликала залишати на сайті Бі-бі-сі офіційні скарги.

Незважаючи на такі очевидні ляпи, творці наполягають на достовірності. Дія серіалу розгортається в декількох країнах, тому акторів шукали по всьому світу. Російських батьків Алекса, наприклад, грають російські актори Олексій Серебряков і Марія Шукшина.

"З самого початку ми і наші партнери вирішили, що якщо ми показуємо Росію, ми хочемо, щоб звучала російська мова, значить, потрібно шукати російських акторів", - пояснює процес відбору акторів режисер і сценарист проекту Джеймс Уоткінс.

Більш того, для правдоподібності по ходу зйомок узбецьких бандитів в сценарії замінили на казахських, так як їх грали актори з Казахстану.

І все ж деякі деталі "російського життя" в серіалі можуть викликати у росіян посмішку.

"Червоний суп", чорна ікра та інші стереотипи

Серіал поки не планують показувати в Росії, проте якби показували, у російського глядача також могли б виникнути питання про стереотипи. Не такі серйозні, втім, як у Ендрю Марра.

погані російські

Рідний дядько Алекса Борис досі веде якісь кримінальні справи і навіть після довгих років життя в Лондоні діє за принципами "ділових людей" з 90-х.

Борис - ключова фігура для зав'язки сюжету. Одночасно з цим він же - головне джерело стереотипів.

На роль російського дядька в цьому випадку чомусь взяли шведського актора Девіда Денчик. Судячи з біографії на сайті IMDb, Денчик говорить на восьми мовах, серед яких, однак, немає російського. В результаті дядько Борис розмовляє з сильним іноземним акцентом, що моментально повертає глядача до голлівудського кіно про поганих росіян.

Борщ, ікра та горілка

Ще кілька деталей стосуються побуту. З точки зору сценаристів "Макмафія", швидкі тіньові королі в 2017 році все ще живуть в ермітажеподобних інтер'єрах, де навіть під час обіду для двох персон "червоний суп" - Russian Viagra (як в серіалі називають борщ) - подають в химерною супниці і при повній сервіровці.

Борису доводиться з разу в раз вчити свою покоївку, що до "червоного супу" належить подавати сметану, а не французька крем-фреш.

У вирішальний момент, який радикально змінить життя Алекса, його дядько в буквальному сенсі трясе банками чорної ікри, яка, судячи по першому епізоду, взагалі не перекладається в будинках багатих росіян в Великобританії.

цигани

Щодо московського життя олігархів у творців серіалу теж специфічні уявлення. Повернувся з лікарні авторитету Калягіна (Мераб Нінідзе) його родина і, ймовірно, підлеглі зустрічають протяжним циганським "Пий до дна". Циган при цьому в кадрі не видно, передбачається, мабуть, що це традиційне російське вітання.

Що схоже на правду

Оксана, мама Алекса, прогулюючись повз лондонського Альберт-холу, в черговий раз переказує синові історію про те, як з ринковою торговки вона стала принцесою, вийшовши заміж за бізнесмена Годмана, батька Алекса.

"У мене з'явився ти, твоя сестра, у мене з'явилися" Шанель "і" Діор ", - говорить героїня Марії Шукшиній.

Набагато більш правдоподібним виглядає герой Серебрякова - Дмитро Годман. Він давно відійшов від справ і страшно тяготиться життям за кордоном.

"Я помирюся з Кремлем, віддам їм гроші, нерухомість. Так все, що захочуть. І ми з тобою повернемося [в Москву]", - говорить він синові.

Ця розмова відсилає до тонкощів взаємовідносин між великими російськими бізнесменами і Кремлем, про які також розповідає книга Михайла Гленн.

Зв'язок влади і кримінального світу в Росії виникає в серіалі кілька разів. Наприклад, у кримінального боса Вадима Калягіна рідний брат - полковник ФСБ. Саме він наводить брата на передбачуваних недоброзичливців.

Як точно помітив Ендрю Марр, "Макмафія" дійсно мало розповідає про росіян, зате досить багато - про хитрі відносини в злочинному світі, які, на відміну від борщу і горілки, насправді приховані від очей звичайних людей.

І захоплюючий серіал, в створенні якого брали участь люди, довго вивчали організовану злочинність по всьому світу, - один з безпечних способів дізнатися про нього більше.