Селінджер Дж. Д. Собрание сочинений: Роман. Повісті. Розповіді. Пер. з англ. М. Нємцова. - М .: Ексмо, 2008.

У розпал осені, на тлі «глобальна криза», американських «election erection» та інших дивних і не дуже речей несподівано актуальний став 90-річний письменник Селінджер, той самий, який 50 з гаком років тому пішов у пустелю, не вимовив з тих пір жодного рядка (а може бути, і не написав, хто знає?). Тоді ж він наклав заборону на перевидання ранніх своїх творів (до «Добре ловиться рибка-бананка», що вийшла в 1948-му), коротше кажучи, він став такий живою легендою за великим парканом. Що характерно, довгограючою легендою. Йому виповниться дев'яносто 1-го січня, однак у більшості читачів (боюся, і самі вони вже розміняли п'ятий десяток) він асоціюється з неврівноваженим підлітком, які гуляють над якоюсь «прірвою в житі», досить нудним, як всі підлітки, і що говорять на такому смішному мовою, який називався «сленг». Здається, про існування цього слова російські читачі Селінджера вперше дізналися від Ріти Райт-Ковальової, теж досить літньої пані вже на той момент. Вона ж і винайшла те, що російською стали називати «молодіжним сленгом». Зараз це виглядає дещо архаїчно, але що поробиш, це класика. Зрештою, це 50 років тому було (а в Америці - ще раніше). Книга про Холдена Колфілда такий же пам'ятник свого часу як «Батьки і діти» або «Герой нашого часу». І переклад Рити Райт зі щасливо винайденим мовою сьогодні читається абсолютно нейтрально: мова вже перестав бути винаходом і став нормою. Взагалі фокус цієї книги в тому, що її російська версія чи не розкручений оригіналу. І дехто вважає - краще. Взагалі кажуть, що Рита Райт-Ковалева «зробила» цього письменника на конкретно взятій шостій частині суші.

Однак «Ексмо» видало абсолютно новий переклад, що само по собі скандал. Відразу виникає безліч питань, перший і головний - навіщо? Навіщо робити ще один переклад, якщо колишній хороший і ми його любимо? Навіщо потрібен апгрейд пам'ятника культури? Це як якщо готичний собор перебудувати в дусі новітнього арх-атракціону a la Фостер, тому що він «застарів» і треба б оновити. У Максима Нємцова є відповіді. По-перше, так, потрібно переводити Шекспіра після Пастернака і потрібно переводити Данте після Лозинського - хоча б тому що є люди, яким хочеться це робити. Є ще деякі небессмисленние міркування. Наприклад, «Над прірвою по житі» - красиво, і як би цитата з Бернса, але в оригіналі «Catcher in the rye», і ось цей самий «кетчер» дляамеріканца актуальніше ніж Бернс, якщо мова про бейсбол, національному виді спорту. Зрештою, є багато речей в одній окремо взятій культурі, неперекладних на мову іншої окремо взятої культури. Так і цей американський бейсбол. Однак нова версія - «Ловець у хлібному полі» нічого не говорить нашому вуху. І з бейсболом теж нічого не прояснюється. Взагалі, від новітнього апгрейда часом залишається відчуття важкої потуги: а Нука, скажу я зараз не так, як там було, скажу-ка я по-іншому: якщо там «жито», переведемо «хлібне поле», якщо там сказано «дурниці» , напишемо «нафіг», якщо там «дупа», у нас буде «Пердак». І якщо всі звикли до рибкебананке, ми її переведемо як «банабульку». Заодно і «Вище крокви, теслі» в новій версії звучить як «Стеля піднімайте, теслі». Для читача з культурною пам'яттю звучить дикувато, для читача без культурної пам'яті (а таких нині більшість), напевно, нормально, як з чистого аркуша. Нехай кожен вибирає по собі. В кінцевому рахунку, нічого страшного, якщо у нового покоління «Голдена Колфілда» буде свій Селінджер, а ті, кому цей «Пердак» пофіг, залишаться при старій добрій Риті Райт.

Книгу можна придбати на розкладках ринку «Петрівка»

Інформація надана журналом ТОП 10

Підпишись на Telegram-канал і подивися, що буде далі!