Про що мова в романі "50 відтінків сірого" і що з нього не увійшло до фільму

Фото: Universal Pictures

Москва. 13 лютого. INTERFAX.RU - У російський прокат вийшов фільм, знятий з еротичного роману 2011 року "50 відтінків сірого", який написала британка Е.Л. Джеймс. Цей той самий випадок, коли фільм краще, ніж книга, але все одно не настільки хороший, щоб витрачати на нього час і гроші.

першоджерело

Книга "50 відтінків сірого" починалася як фанфик на вампірську сагу "Сутінки". Колишня співробітниця телестудії Еріка Леонард (справжнє ім'я Е.Л. Джеймс) зачитувалася романами "сутінкової саги" Стефані Майєр, а потім вирішила сама що-небудь написати. Незабаром від образів цнотливого вампіра Едварда і його сумній подружки Белли вона вирішила відмовитися на користь розкутого бізнесмена Крістіана Грея і не дуже впевненою в собі студентки Анастейші Стіл.

Жінка виклала написане в інтернет, і історія несподівано для неї самої стала затребуваною - настільки, що Е.Л.Джеймс написала два продовження роману - "На 50 відтінків темніше" і "50 відтінків свободи". Книги серії були переведені на 52 мови і продані тиражем понад 100 млн копій по всьому світу (за швидкістю продажів романи обганяли книги із серії про Гаррі Поттера і ті ж "Сутінки").

Леонард зізналася пізніше, що книга була породженням "кризи середнього віку". "Всі мої фантазії там", - говорила вона в інтерв'ю.

Фантазії Леонард, судячи з усього, втілювалися в сексі з елементами БДСМ, тому що саме таким сексуальним практикам віддає перевагу головний герой книги, Крістіан Грей. В "50 відтінків сірого" велика кількість сексуальних сцен, в тому числі з використанням наручників, мотузки, батоги і так далі.

Як би там не було, успішність "50 відтінків сірого" важко пояснити раціонально. Книга написана жахливим мовою і сповнена всіляких штампів з бульварних романів. Фабула банальна. Багатий чоловік з ідеальним тілом і туманним минулим, який притягує, то відштовхує героїню. Скромна і недосвідчена героїня, яка по вуха закохується в чоловіка, хоче змінити його і, звичайно, змінює.

Журналісти називали книгу "порно для домогосподарок" і в відкриту потішалися над стилем письма Е.Л. Джеймс. Вона говорила, що їй все одно: вона, мовляв, не розглядає свій роман як претендує на статус класики твір літератури - це просто "захоплююча" і "пристрасна" історія кохання.

екранізація

Як це часто буває з літературними феноменами, роман вирішили екранізувати. У фільму "50 відтінків сірого" була вражаюча піар-кампанія, до якої, серед інших, була залучена популярна співачка Бейонсе. У саундтрек до картини до того ж увійшли дві її пісні, серед яких нова версія давнього хіта Crazy in Love. Рівень очікування фільму був високим: трейлер картини побив рекорди за переглядами в YouTube і породив безліч пародій (одна з кращих - з участю Стіва Бушемі ), А господарські магазини почали готуватися до підвищеного попиту на скотч, мотузку і кабельні стяжки.

Сюжетно фільм здебільшого слід за книгою. Якщо ви раптом не знаєте, зав'язка така: за тиждень до університетського випускного філологічна діва Анастейша Стіл на прохання хворої подруги-журналістки відправляється брати інтерв'ю у молодого мільйонера Крістіана Грея. Незабаром у них зав'язуються стосунки, але Грей не хоче "романтики" - йому потрібна зв'язок, заснована на домінуванні і підпорядкуванні. Він намагається схилити недосвідчену Анастейшу до підписання контракту, за яким він стає її "доминантом", а вона - його "сабміссівом" (sic!), Але може в разі чого зупинити його за допомогою "стоп-слів". Відсутність підписаного контракту, в якому встановлюються умови їх відносин і "межі допустимого", не заважає Крістіану Грею періодично зв'язувати свою кохану і шльопати її по попі.

Відомо, що Е.Л. Джеймс тримала знімальний процес під контролем, іноді навіть надмірним . Режисер картини, екс-учасниця руху "Молоді британські художники" Сем Тейлор-Джонсон (до цього зняла всього один повнометражний фільм - дуже симпатичний байопік Джона Леннона), зізналася, що Джеймс іноді виводила її з рівноваги. Джерела, знайомі з ходом зйомок, пояснювали : Автор книги просто не могла зрозуміти, що не всі з написаного може і повинно бути перенесено на екран.

Фільм позбавлений внутрішніх монологів героїні - так-так, "внутрішня богиня" Анастейші мовчить. Глядачів позбавили від більшої частини слащавой листування між головними героями. Очікувано, що багато моментів, що викликали щире здивування, сценаристка Келлі Марсел опустила або змінила (так, наприклад, при прочитанні книги важко було повірити, що за весь час навчання в інституті у героїні так і не з'явилося ноутбука).

Персонаж Анастейші став менш плоским, у неї в порівнянні з книжковим прототипом навіть з'явилася деяка індивідуальність. Рідкісні смішні моменти і цікаві знахідки фільму пов'язані саме з Анастейшею (спасибі актрисі Дакоті Джонсон): будь то п'яний дзвінок Крістіану з черги в туалет або її вираз обличчя на фотографії з Греєм, надрукованій в газеті. А що стосується мільйонера-домінанта у виконанні Джеймі Дорнан, то його можна похвалити хіба що за красиві очі (і то це не його заслуга).

Діалоги рівня "Навіщо ти це робиш?" - "Тому що я такий!" змусять кого завгодно випробувати незручність за творців фільму. Незважаючи на те, що під час піар-кампанії глядачів готували до чогось незвичайного (��логан "Цікаво?"), Що відбувається на екрані настільки нудно, що дві години, які йде стрічка, перетворюються на муку. Заявленої чуттєвості у фільмі начебто зовсім немає, але ж це повинно було стати його головним притягає елементом.

Це більш-менш стандартна мелодрама, і якби не статус літературного першоджерела і масштабна піар-кампанія фільму, то навряд чи обсяги попереднього продажу квитків були б настільки вражаючими . Загалом, якщо користуватися виразами Крістіана Грея, іноді краще сказати стоп-слово ще до того, як почнеться фільм.

Анна Лалетіна